Чуєш серце планети тихіше тихіше
Біль за те що ніколи не стане вже ліпше
Що ми робимо? Куди ми котимось, люди?
Це мій вирок вам - дива не буде
Чуєш серце планети тихіше тихіше
Біль за те що ніколи не стане вже ліпше
Що ми робимо? Куди ми котимось, люди?
Це мій вирок вам - дива не буде
1
Світ лихоманить, до зльоту хвилина
Десь на ближньому сході заплаче дитина
Надія вмирає востаннє одна
Але дива не буде, знову буде війна
Він не знає про це, про нього річ окрема
Все починалось як гра, а вийшла проблема
Все пішло по венах, навчання, кар’єра
Але дива не буде, ломка, "сістєма"
Вона питає лікаря: "Коли поїду додому?"
А він не може розповісти їй про саркому
Він скаже незабаром, через силу посміхнеться
Але дива не буде, він просто піде нап’ється
Вона нічого не пам’ятає тільки сильний удар
Галас, тиша, темрява, світло фар,
Білі халати, незнайомі люди
Але дива не буде, і дитини - не буде
2
Він вірив що зможе, він майже це зміг
Але гак обірвався, ніхто просто не встиг
Безглуздо мати надію, безглуздо кричати
Але дива не буде, він не вміє літати
Він любить її, вона звичайна повія
У неї є тіло, у нього надія
Що вона піде з ним, кине діло своє
Але дива не буде, вона така яка є
Тяжко дихати, мов рибам - така ситуація,
Кисню обміль, почалась деформація
Ніхто не врятує зламався ехолот
Дива не буде, пройшли позначку "шістсот"
Він дивиться на неї, вона знає що буде
Це дальній район, тут рідко бувають люди
Він хиже посміхнеться, кров’ю залізо зігріє
Дива не буде, тільки вітер завиє
3
Я ненавиджу вас, та на вас схожих
Тому що ніхто не допоможе
За те що диво хотіли спалити як книгу
Втопити як відьму, перетворити на кригу
Розрізати скальпелем, розтягти по пробірках
Знайти формулу йому по своїх мірках
Розтоптати як душу, замурувати у споруді
А воно було останнє і більше не буде
І сльози, і сміх, і хоробрість, і жах
У очах тієї що блукає по снах
Ви хотіли на молекули, на іони, на атоми
Рентгеном, напалмом, каленим залізом
А воно як дитина просило захистити
Ви до нього байдужі, ви розучились любити
Мене не чують, хоча кричу що є сили
Я ненавиджу вас, бо ви диво вбили
Чуєш серце планети тихіше тихіше
Біль за те що ніколи не стане вже ліпше
Що ми робимо? Куди ми котимось, люди?
Це мій вирок вам - дива не буде
Чуєш серце планети тихіше тихіше
Біль за те що ніколи не стане вже ліпше
Що ми робимо? Куди ми котимось, люди?
Це мій вирок вам - дива не буде
Вот когда слушаю песню, клинит меня от безисходности. Для русскоговорящих, попробую перевести.
Слышишь, сердце планеты все тише и тише
Боль за то, что не станет никогда уже лучше
Что мы делаем? Куда мы катимся, люди?
Мой приговор вам: чуда не будет.
Слышишь, сердце планеты все тише и тише
Боль за то, что не станет никогда уже лучше
Что мы делаем? Куда мы катимся, люди?
Мой приговор вам: чуда не будет.
Мир лихорадит, до взлета минута
И на Ближнем Востоке заплачет ребенок
Надежда умирает в последний раз одна
Но чуда не будет, снова будет война.
Он не знает об этом, о нем разговор отдельный.
Все началось как игра, а вышла проблема.
И пошло все по венам: учеба, карьера,
Но чуда не будет - ломка, система.
Она спрашивает врача: когда поеду домой?
А он не может расказать ей про саркому.
Он скажет: очень скоро, через силу улыбнется.
Но чуда не будет, он пойдет и напьется.
Она ничего не помнит, только сильный удар.
Шум голосов, тишина, темнота, и свет фар.
Белые халаты, незнакомые люди.
Но чуда не будет. И ребенка не будет.
Он верил, что сможет, он практически смог
Но крюк оборвался, и никто не успел.
И глупо надеяться, и глупо кричать
Но чуда не будет, он не умеет летать.
Он любит ее, она обычная шлюха,
У нее есть тело, у него есть надежда,
Что пойдет она с ним, бросит дело свое
Но чуда не будет, она такая, как есть.
Тяжело дышать как рыба - такая ситуация.
Кислорода впритык, началась деформация,
Никто не спасет, сломался эхолот.
И чуда не будет - прошли деление 600.
Он смотрит на нее, она знает, что будет.
Это дальний район, здесь редко бывают люди.
Он хищно улыбнется, кровью железо согреет.
Но чуда не будет, только ветер завоет.
Я ненавижу вас, и на вас похожих.
Потому что никто из вас никогда не поможет.
За то, что чудо хотели сжечь словно книгу,
Утопить, словно ведьму, превратить на льдину.
Разрезать скальпелем, растащить по пробиркам,
Найти его формулу по своим меркам,
Расстоптать словно душу, замуровать в стену,
А оно было последним, и больше не будет.
И слезы, и смех, и храбрость, и ужас,
В глазах у той, что блуждает по снам.
Вы хотели на ионы, на молекулы, на атомы,
Рентгеном, напалмом, каленным железом..
А оно как ребенок.. Просило защитить..
А вам все равно - вы разучились любить.
Меня не слышат, хоть и кричу, что есть силы:
Я ненавижу вас, вы чудо убили..